Орієнталізм – певна тенденція в проявах тієї чи іншої культурної традиції, яка спирається на екзотичні особливості, властиві східним світоглядам у різних її формах. До Орієнталізму, завдяки етнографічним реаліям, відносять і наслідування північно- африканським зразкам (Магріб, до якого належать усі північно- африканські країни на захід від Єгипту, для арабського світу – Захід, за визначенням).
Як правило, оформлення інтер’єру дуже часто підпорядковувалося впливу модних тенденцій, переважно в частині декорування й меблювання. У різні епохи розвитку цивілізації з політичних або економічних причин та чи інша культура ставала більш популярною. Це призводило до того, що в оформленні інтер’єру зустрічалися відповідні елементи певної етнічної групи.
У сучасному ж світі в епоху надзвичайного різноманіття стилів і напрямів та можливості їх реалізувати будь-яка людина, слідуючи життєвим правилам і принципам, може створити у своїй квартирі затишний куточок улюбленої країни, щоб у будь-який момент мати можливість зануритися в сприятливу для себе атмосферу чи приємні спогади.
«Китайський стиль»
Шинуазери або китайщина – це використання мотивів китайської культури й мистецтва в оформленні інтер’єрів у країнах Європи. Ця тенденція зародилася завдяки китайському фарфору. Золотий і срібний посуд продовжували вважати ознакою розкоші й багатства, проте, він уже не міг конкурувати з тонкими й легкими порцеляновими виробами. Більш того, посуд із порцеляни був більш гігієнічний: не представляло ніяких труднощів вимити її гладку поверхню. Китайські декоративні вази також зайняли чільне місце в королівських палацах.
Інтерес до фарфору спричинив захоплення європейців китайським образотворчим мистецтвом. Але через поверхневі знання, закритість і таємничість відомостей про Китай, майстрам XVIII століття доводилося домислювати й фантазувати, використовуючи власну уяву.
Сьогодні, у століття всеохоплюючої інформації, люди, які вивчають китайську філософію, феншуй і т.п. або ж просто їм імпонує культура східної країни, мають можливість реалізувати дизайн-проект інтер’єру свого житла в кращих традиціях Китаю.
«Африканський стиль»
Так званий «Африканський стиль» жодним чином не стосується Єгипту, він відтворює дику Африку з її пустелями, саванами й тропічними лісами, нестримним і диким тваринним світом.
Цей «стиль» швидше виражається в декорі. Для нього характерне використання анімалістичних принтів, наприклад, килимок зі шкіри екзотичної тварини.
Незначні меблі (тумби, пуфи) імітують кухонне начиння або ж інші елементи побуту корінних племен. Разом із тим, самі по собі меблі можуть не нести ніякого стилістичного забарвлення й бути абсолютно нейтральними.
«Індійський стиль»
Базові елементи індійського стилю інтер’єру: поєднання розкоші з аскетизмом і строгістю; використання великої кількості малюнків і орнаментів, найпоширеніші – орнамент «індійський огірок», зображення людей, тварин; комбінація різних фактур в одному приміщенні; різьблення, інкрустація, мозаїка; характерна для Індії арочна форма.
Необдумане відтворення індійського житла в декоруванні не дасть бажаного результату та ефекту, тому що, не дивлячись на інтерес до цієї культури, він все ж таки є неприйнятним європейцям. Досить в інтер’єрі використання декількох предметів в індійському стилі – і вони будуть яскравими акцентами, які допоможуть вам створити незвичайний стиль оформлення вашої квартири.
«Японський стиль»
Японський стиль являє собою слідування канонам японської естетики. Ці уявлення сформувалися під впливом синтоїзму з одного боку й дзен-буддизму з іншого.
Синтоїзм – це філософія бережного ставлення до простих речей, які можуть стати талісманом і містити душу – ками. Звідси випливає й «сумна краса речей» (моно-но аваре), які не можна так просто викинути на смітник, бо вони з часом стають вірними друзями.
Дзен-буддизм – це також своєрідна філософія, в основі якої лежало розуміння навколишнього світу як тлінного й крихкого. Звідси бере свій початок практика милування квітами сакури (ханами.)
Основні критерії японської краси: витримана принадність старовини, практичність, зручність і лаконічність, елегантність і недомовленість, традиційна філософічність.
«Єгипетський стиль»
Головні елементи стилю – це згладжені кути, арки, ніші. Циновка на підлозі з очерету, фігура кішки й бюст Нефертіті … Легка симетрія й вимоглива геометричність. Палаци й заможні будинки, мебльовані столами, кріслами, диванами, табуретами. Відомі еталони дуже великих за розміром ліжок, носилок з балдахінами. В оселях розміщували величезну кількість ящиків, скриньок, рундуків для дорогих речей, коштовностей, тканин. Форми меблів і їх художнє оздоблення вирізнялися розмаїттям у порівнянні із зовсім звичайною конструкцією.
Історія дизайну інтер’єру почала власний відлік у ІV тисячолітті до н.е. Древній Єгипет став родоначальником літопису інтер’єру. Єгипетський стиль в інтер’єрі – основа основ, предтеча всіх європейських інтер’єрних стилів. У 1798 році, коли Наполеон почав свій похід до Єгипту, забуті єгипетські форми знову ожили й повернули загальний інтерес до себе. Уся Європа стрімко захопилася єгипетськими мотивами.
Головною особливістю єгипетської архітектури вважається великий і величний вигляд її будівель. Це досягається використанням ряду незмінних, циклічних, освячених релігійною традицією будівельних способів. До них відносяться: велитенські конструкції будівель, статичність форм, прагнення до їх узагальнення, симетричність рішень, монолітність розмірів.